Хто на Сондеччині скаже, що їде «до Bryjowa», той їде до Старого Сонча (Stary Sącz). Польський Вікісловник подає це слово як діалектне, з околиць Подеґродзя, з гарним прикладом: „Lezę do Bryjowa na baciarkę” [приблизно: «Іду до Бриюва»]. Мешканців же називали Bryjowiakami – бриюв'яками.
Брийка, або юшка бідняків
Прізвисько походить від bryjki (брийки) – густої юшки чи каші з борошна грубого помелу, заправленої шкварками. Радіо Краків, розповідаючи про регіональну кухню, нагадує, що офіційно ця страва зветься cyr (цир), але місцеві воліють казати «брийка» або «góralski budyń» – «гуральський пудинг». У XIX столітті вона нерідко була основою харчування багатьох сондецьких родин, а що особливо її любили саме в Старому Сончі, мешканці Сондецьких Бескидів охрестили містечко Bryjowem.
Прізвисько з підтекстом
Це не була лестива назва. Коли Новий Сонч ріс і багатів, Старий Сонч дрімав у тіні монастирських мурів – звідси, як пише один із сондецьких блогерів, «злегка іронічний епітет, що побутує в розмовній мові серед бурчунів». Сьогодні мало хто його пам'ятає, а деяким мешканцям він може здатися навіть образливим.
Ми ж беремо його з симпатією. Бо що може бути прекраснішим за місто, яке пережило сім століть, пожежі, моровиці й війни – і не соромилося юшки з грубого борошна?
А як насправді звалося місто?
Справжнє давнє ім'я Старого Сонча – Сонч (Sącz), латиною Sandech, Sandecz, Sandec. Найдавніші записи походять з 1224–1252 років. Назва присвійна: вона походить від імені Сондек або Сондко – засновника городища, про якого, крім імені, нічого не відомо. Коли 1292 року над річкою Каменицею заснували нове місто, старий осередок почали називати Antiqua Civitas – Старим Містом, а згодом Старим Сончем. Більше про це – у розділі Край та ім'я.