Дерев’яні помости ведуть через мочари й озерця, а дві спостережні вежі дають змогу підглядати за птахами і, якщо пощастить, за бобрами.
Від 1950 р. аж до 1980-х тут копали гравій, зокрема на будівництво Нової Гути. Коли машини поїхали, природа взяла своє. Виробки заросли, у воді оселилися бобри, а в очереті – птахи. Анклав лежить між Дунайцем і Попрадом, біля їхнього злиття.
У 2018 р. бюро 55Architekci проклало тут дерев’яний поміст завдовжки близько 400 м. Він в’ється між мочарами, озерцями й чагарниками. Дорогою трапляються дві спостережні вежі геометричної форми з діорамами, що показують, як виникло це місце, і гравійовані таблиці про тутешніх тварин і рослини. Проєкт здобув Премію імені Віткевича. За перший тиждень червня 2019 р. сюди прийшло 1800 осіб.
Природа не живе за розкладом. Одного разу побачите птахів в очереті, іншого – сліди бобрових зубів на стовбурі або гру світла на воді. Приходьте з біноклем і дотримуйтеся тиші, і Бобровисько неодмінно віддячить.
фото Michalgwo · CC0 · Джерело
